Син, брат, друг,
мандрівник
Доброволець з Чернігівщини
Яр Батог
Коли в сім’ї народився Яр, досить швидко рідні зрозуміли, що це незвичайна дитина. Яру було три місяці, коли мама почала читати йому казки, і саме читання вголос його заспокоювало і приколисувало швидше, ніж пісні мами. Улюбленими казками були «Івасик-Телесик» і «Хлопчик-мізинчик».
По книжці з казками він навчився читати. Вже в чотирирічному віці Яр зачитувався тематичними дитячими енциклопедіями про Всесвіт, підводний світ, динозаврів, географічні відкриття, чудеса світу.
Пізніше він захопився історією України і світу, вивчав добу Київської Русі і Гетьманщини, цікавився історичними постатями минувшини, які вплинули на розвиток цивілізації. Він часто ініціативно готував цікаві розповіді про видатних особистостей і ділився своїми дослідженнями з однокласниками на уроках історії.
Книг удома було дуже багато – для нього книги завжди були найкращим подарунком. Однією з найулюбленіших була серія романів Джоан К. Роллінг про Гаррі Поттера. Колись Яра спитали друзі, яку одну книгу він взяв би з собою на безлюдний острів, і він назвав саме «Гаррі Поттера». Звичка багато читати залишилася з ним назавжди. А ще він дуже полюбляв вечірні сімейні посиденьки, де домашні і всі, хто завітав на «вогник», брали участь в інтелектуальних іграх.
Яр був дуже різноплановою людиною, талановитою у всьому. Ще до школи він захопився математикою, вивчив таблицю множення і з легкістю перемножував трьохзначні числа в умі. А в п’ятому класі за власною ініціативою вступив у дистанційну математичну школу і понад два роки разом з шкільною обов’язковою програмою поглиблено вивчав математику. Потім його зацікавила хімія і він глибоко в неї занурився на декілька років.
Але найбільшою любов’ю Яра була все-таки історія. Його бачення історичних процесів було об’ємним, можна сказати, він завжди розглядав історичну карту світу у цілісному взаємозв’язку. Таким чином ще з дитинства відточувалася його вроджена здатність до аналітичного мислення.
Яр чудово навчався, закінчив гімназію із золотою медаллю та здав два предмети ЗНО, історію України та всесвітню історію, на 200 балів. Велику роль у тому, яким Яр виріс – свідомим та відповідальним, відіграла родина. Його бабуся та дідусь по материнській лінії були викладачами української мови і літератури та історії, тож Яр змалку зрозумів важливість і того, й іншого. Батько, який якраз і вибрав для Яра таке рідкісне ім’я та відстояв свій вибір у РАЦСі, працював моряком, тож він місяцями не міг бувати вдома. Яр рано став підтримкою для мами та, особливо, для двох молодших сестер. Він вислуховував їхні проблеми, давав поради, іноді міг щось заборонити. І його слухалися. Яр був авторитетом в родині, а єдине, що засмучувало близьких, – постійні травми від футболу, який він дуже любив і який залишився з ним і далі по життю. В студентські роки Яр також серйозно захопився тенісом і йогою. Загалом, фізичному розвитку він надавав великого значення.
Після школи Яр вступив в Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка і закінчив його з відзнакою. Його детальні відгуки-підсумки про навчання і поради потенційним абітурієнтам у фейсбуці мають глибоку рефлексію та аналітичність, а ще сміливість говорити незручні речі.
Життєвим кредо Яра було “Працювати і бути людиною”.
Попри стовідсоткову самовіддачу навчанню, Яр рано почав працювати. Спочатку – фактчекером у проєкті VoxCheck. Це була ідеальна робота для нього, адже Яр мав гострий розум та відмінні аналітичні здібності. Потім Батог був аналітиком у державній компанії «Укренерго», де, зокрема, був залучений до інтеграції української енергосистеми в європейську. Окрім того, Яр співпрацював зі Світовим банком, українським Forbes, був керівником центру KSE StratBase при Київській школі економіки, де спільно з Гаазьким центром стратегічних досліджень вивчав українсько-російські відносини. Часто він був залучений одразу в декілька проєктів.
Не дивлячись на вік, на всіх роботах Яра Батога сприймали як професіонала й надійного колегу. Він мало говорив, завжди виконував усе, що обіцяв, тож на нього можна було покластися без жодного сумніву. Яр ставився до роботи дуже серйозно, а до себе – із легкою іронією. Він мав спокійну вдачу, але при цьому міцний характер і тепле почуття гумору.
Поряд з відмінним навчанням і відповідальною роботою Яр встигав вкладатися в стосунки з людьми. У нього були дуже близькі, теплі стосунки з родиною, обов’язково приїжджав додому на дні народження та шкільні свята сестричок. Він зберіг щирі взаємини з друзями дитинства і знаходив товаришів на кожній роботі. Після його загибелі вони розповідали, що Батог був для них прикладом сміливості і цілеспрямованості, що сама його присутність робила їх сильнішими і сміливішими, що поруч з ним ніколи не було страшно.
Щира цікавість до людей проявлялася у Яра і через любов до подорожей. Ще під час навчання в університеті батьки подарували йому поїздку в Іспанію. Йому сподобалося – і він об’їздив всю Європу, побував в Африці, Південній Америці, на Близькому Сході. Подорожуючи, намагався зупинятися у місцевих і уникав відомих маршрутів. Яр подорожував не для того, щоб відвідати якісь туристичні точки, йому було цікаво знайомитися з місцевою культурою, розширювати свій світогляд та пізнавати дух народів. Він встиг побувати в понад 30-ти країнах: в Колумбії, Ефіопії, Кенії, Танзанії і на Занзібарі. Сам відвідав Іран, планував поїздку до Афганістану.
Яр досліджував не тільки світ, але й власну країну. Дуже любив гори, ходив у походи в Карпати, об’їздив південь України від Бессарабії до кордону з окупованим Кримом. Також на своїй сторінці у фейсбук він детально писав про поїздки в Краматорськ і Маріуполь. Наче відчував, що скоро йому доведеться провести на Донеччині багато часу.
Хоча, буде неправильно сказати, що довелося, адже він сам так вирішив. На момент повномасштабного вторгнення росії Яру Батогу було менше 25-ти років, він мав підтвердження щодо вступу в магістратуру від двох відомих американських університетів. Попри це, він вирішив, що захист батьківщини – це зараз його «поле битви за кращий світ». Родині він нічого не сказав, щоб їх не хвилювати, і вони дуже довго не знали, що з квітня 2022-го року Яр служив у розвідці.
В армії Батог діяв так само, як у навчанні та роботі — відповідально, вдумливо й системно. Він дбав про забезпечення свого підрозділу, підтримував бійців морально, тримав зв’язок із рідними поранених і полеглих товаришів. Вивчав озброєння, місцевість, ретельно планував завдання.
Завдяки цьому він швидко став командиром групи і головним сержантом. Його авторитет серед побратимів був таким же, як у родині та серед друзів. Він не лише керував, а й сам виконував усе, що вимагав від інших. Відвідував навчання, розбирався у зброї, виїжджав на бойові позиції. Ніколи не прагнув уникнути бойової роботи, навіть коли була можливість змінити завдання на службі на більш безпечні. Лише після його загибелі рідні дізналися, що він двічі отримував поранення і навіть мав відзнаку — Орден «За мужність» ІІІ ступеня.
На третій рік служби Яр почав думати про офіцерські курси. Його не цікавила військова кар’єра, він просто хотів якомога ефективніше виконувати свою роботу та навчати побратимів.
10 липня 2024 року Яр Батог разом з побратимом загинув поблизу Нью-Йорка. Українського. На Донеччині. Його прах поховали у рідному селищі Сосниця на Чернігівщині.
Київська школа економіки заснувала стипендію його імені. Яр працював тут дослідником і керівником датацентру до повномасштабного вторгнення. Відзнаку зможуть отримати амбітні та талановиті студенти магістратури. Завдяки цій стипендії після Яра залишаються не тільки спогади, а й можливості.
Текст — Анастасії Берези.
Фотографії надані родиною Яра.